Анна Чабан,
завідувач Лихачівської бібліотеки-філії виготовила книжкову виставку - пам’ять
«Подвиг… Перемога… Пам’ять…» та провела інформаційну годину з юними
користувачами бібліотеки « Цю перемогу ми не забудемо ніколи!»
26 квітня Анна Чабан, завідувач
Лихачівської бібліотеки-філії виготовила книжкову виставку-спогад до дня Чорнобильської
трагедії «Чорнобиль. Без права на забуття» та провела урок пам’яті «Гіркий
урожай на Чорнобильській ниві». Присутні користувачі бібліотеки згадали
пожежників, які віддали свої юні життя за наші квітучі сади та золоті ниви…
* Вона рятувала життя.
Працю в бібліотеці зовсім недавно. Передала мені естафету
моя попередниця Надія Іванівна Макаренко. Вона поділилася зі мною секретами
бібліотечної справи і своїм досвідом. В одній із бесід Надія Іванівна розповіла
мені про свою маму Фесенко Наталію Іванівну, яка пропрацювала 40 років
фельдшером-акушером в нашому селі .
«Наталія Іванівна народилась 24 липня 1934 р. в селі
Лихачів. Але в школу вона не пішла, бо коли було розкуркулення, - розповідає
Надія Іванівна, - їх розкуркулили. Дідові брати повиїжджали до Сибіру, один
тільки брат Яків, тут залишився. Попали в Сибір і вони з дітьми. Голодували,
бабуся прала одяг у солдатів, за це їй давали пайок. Вона його принесе, і з
водою розведе, щоб дітей нагодувати. У війну дід працював машиністом і, десь
під Ленінградом, його поранило, повибивало очі. Розповідала мені мати, - згадує
Надія Іванівна, - що їй пам’яталось як
медсестра вела сліпого батька. Він перед тим написав листа, що я
повернуся, а ви, як хочете то відмовляйтесь від мене, бо я сліпий. Після того,
родина повернулися в Лихачів. Я точно не пам’ятаю в якому році вони приїхали, -
розповідає, - ну вже мама повинна була ходити в 3 клас. Батьку пайок давали, як
інваліду, то Наталія з батьком ходила по пайок в Носівку. Просились до людей
переночувати. Мати розповідала: - «Йдемо
з батьком, дивлюсь, а батько вже льодом обріс, тоді ми попросились
переночувати, і нас впустили, а то невідомо чи дійшли б». Батько був
сліпий, а на базар потрібно було ходить, то разом з батьком і Наталія ходила.
Закінчила школу, і десь 1950 році, вступила до Ніжинської акушерської школи.
Пішки й до Ніжина ходила. Після, її направили працювати в Держанівку. Там вона
і заміж вийшла. Потім чоловік помер десь в 1963 році, вона залишилася з
маленькою донькою Надійкою на руках. Вийшла заміж вдруге і переїхали жити в
Лихачів. У чоловіка теж була донька — Людмила, а згодом, народилась спільна
донька Тетяна. У нас був сільський пологовий будинок, то Наталія Іванівна
працювала тут акушером. Вона дуже любила свою роботу, - розповідає Надія Іванівна, - робота для неї
була все. Бувало, піч розтопить, а тут виклик до хворого, то вона все кидала і
їхала велосипедом, і вдень і вночі таке було. Нікому не відмовляла. Згодом,
мама, - розповідає, - піклувалась про вагітних та маленьких дітей. Десятки
малюків прийняли її умілі, дбайливі руки. Бували різні історії: і трагічні, і
смішні. Було й таке що народжували в дорозі, і вдома.
Нелегко було працювати в
селі в той час. Та Наталія Іванівна для кожного знаходила час, не жаліла сили,
сердечного тепла, співчуття. Все життя пропрацювала акушеркою, поки не вийшла
на пенсію у 1993 році.»
На жаль, наша
Наталія Іванівна 31 січня 2019 року померла. Але її пам’ятають багато вдячних
односельців: ті, що вона лікувала, ті, кому врятувала життя і ті, кому
допомогла з’явитися на світ. Пам’ятають свою маму, бабусю та прабабусю 3
доньки, 4 внуки та 4 правнуки. А.Чабан
7
квітня, Анна Чабан, завідувач Лихачівської бібліотеки філії провела вікторину
«В здоровому тілі здоровий дух», в
якій взяли участь дві команди. Знайомтесь з учасниками команди під назвою
«Спадкоємці» - Михайло Горбаток, Анастасія Шульга, Юлія Олексієнко. Та друга
команда «Вереб’ї» - Антон Чепела, Олег Кошовий, Валентин Павлов. Завдання нашої
вікторини - визначити рівень знань
учасників стосовно здорового способу життя. Потрібно було розшифрувати слова, та доповнити прислів’я. Обидві команди хотіли
перемогти, та з невеликим відривом, всього в один бал, перемогла команда
«Вереб’ї».
Завідувач Лихачівською бібліотекою-філією А.Чабан
виготовила книжкову виставку-бесіду для діток молодшого шкільного віку «Книга –
добрий, мудрий друг»
На початку квітня завідувач Лихачівської
бібліотеки-філії Анна Чабан виготовила
книжкову виставку для читачів старшого шкільного віку «Здоров’я – це скарб!
Цінуй його.»
Кобзар завжди в моєму серці" - таку книжкову виставку-огляд виготовила завідувач Лихачівської бібліотеки-філії до 205 річниці з дня народження Великого Кобзаря
«Корюківка в
смертному вогні»
Анна Чабан, завідувач Лихачівської бібліотеки-філії до
Дня скорботи по загиблих жителях Корюківки провела годину пам’яті «Корюківка в
смертному вогні» на якій згадали ті трагічні дні в історії Чернігівщини.
«Живим уклін, загиблим –
слава»
Завідувач Лихачівською бібліотекою-філією Анна Чабан провела
годину спілкування з дорослими жителями села Лихачів «Живим уклін, загиблим –
слава», на якій згадали про ті героїчні дні на Майдані, в Києві…
Анна Чабан, завідувач Лихачівської бібліотеки-філію, провела
з учнями бесіду «Права людини», на якій розповіла не тільки про права, а й про
обов’язки кожної людини в демократичному суспільстві.
Анна Чабан,
завідувач Лихачівської бібліотеки-філії виготовила книжкову виставку - пам’ять
«Подвиг… Перемога… Пам’ять…» та провела інформаційну годину з юними
користувачами бібліотеки « Цю перемогу ми не забудемо ніколи!»
26 квітня Анна Чабан, завідувач
Лихачівської бібліотеки-філії виготовила книжкову виставку-спогад до дня Чорнобильської
трагедії «Чорнобиль. Без права на забуття» та провела урок пам’яті «Гіркий
урожай на Чорнобильській ниві». Присутні користувачі бібліотеки згадали
пожежників, які віддали свої юні життя за наші квітучі сади та золоті ниви…
* Вона рятувала життя.
Працю в бібліотеці зовсім недавно. Передала мені естафету
моя попередниця Надія Іванівна Макаренко. Вона поділилася зі мною секретами
бібліотечної справи і своїм досвідом. В одній із бесід Надія Іванівна розповіла
мені про свою маму Фесенко Наталію Іванівну, яка пропрацювала 40 років
фельдшером-акушером в нашому селі .
«Наталія Іванівна народилась 24 липня 1934 р. в селі
Лихачів. Але в школу вона не пішла, бо коли було розкуркулення, - розповідає
Надія Іванівна, - їх розкуркулили. Дідові брати повиїжджали до Сибіру, один
тільки брат Яків, тут залишився. Попали в Сибір і вони з дітьми. Голодували,
бабуся прала одяг у солдатів, за це їй давали пайок. Вона його принесе, і з
водою розведе, щоб дітей нагодувати. У війну дід працював машиністом і, десь
під Ленінградом, його поранило, повибивало очі. Розповідала мені мати, - згадує
Надія Іванівна, - що їй пам’яталось як
медсестра вела сліпого батька. Він перед тим написав листа, що я
повернуся, а ви, як хочете то відмовляйтесь від мене, бо я сліпий. Після того,
родина повернулися в Лихачів. Я точно не пам’ятаю в якому році вони приїхали, -
розповідає, - ну вже мама повинна була ходити в 3 клас. Батьку пайок давали, як
інваліду, то Наталія з батьком ходила по пайок в Носівку. Просились до людей
переночувати. Мати розповідала: - «Йдемо
з батьком, дивлюсь, а батько вже льодом обріс, тоді ми попросились
переночувати, і нас впустили, а то невідомо чи дійшли б». Батько був
сліпий, а на базар потрібно було ходить, то разом з батьком і Наталія ходила.
Закінчила школу, і десь 1950 році, вступила до Ніжинської акушерської школи.
Пішки й до Ніжина ходила. Після, її направили працювати в Держанівку. Там вона
і заміж вийшла. Потім чоловік помер десь в 1963 році, вона залишилася з
маленькою донькою Надійкою на руках. Вийшла заміж вдруге і переїхали жити в
Лихачів. У чоловіка теж була донька — Людмила, а згодом, народилась спільна
донька Тетяна. У нас був сільський пологовий будинок, то Наталія Іванівна
працювала тут акушером. Вона дуже любила свою роботу, - розповідає Надія Іванівна, - робота для неї
була все. Бувало, піч розтопить, а тут виклик до хворого, то вона все кидала і
їхала велосипедом, і вдень і вночі таке було. Нікому не відмовляла. Згодом,
мама, - розповідає, - піклувалась про вагітних та маленьких дітей. Десятки
малюків прийняли її умілі, дбайливі руки. Бували різні історії: і трагічні, і
смішні. Було й таке що народжували в дорозі, і вдома.
Нелегко було працювати в
селі в той час. Та Наталія Іванівна для кожного знаходила час, не жаліла сили,
сердечного тепла, співчуття. Все життя пропрацювала акушеркою, поки не вийшла
на пенсію у 1993 році.»
На жаль, наша
Наталія Іванівна 31 січня 2019 року померла. Але її пам’ятають багато вдячних
односельців: ті, що вона лікувала, ті, кому врятувала життя і ті, кому
допомогла з’явитися на світ. Пам’ятають свою маму, бабусю та прабабусю 3
доньки, 4 внуки та 4 правнуки. А.Чабан
7
квітня, Анна Чабан, завідувач Лихачівської бібліотеки філії провела вікторину
«В здоровому тілі здоровий дух», в
якій взяли участь дві команди. Знайомтесь з учасниками команди під назвою
«Спадкоємці» - Михайло Горбаток, Анастасія Шульга, Юлія Олексієнко. Та друга
команда «Вереб’ї» - Антон Чепела, Олег Кошовий, Валентин Павлов. Завдання нашої
вікторини - визначити рівень знань
учасників стосовно здорового способу життя. Потрібно було розшифрувати слова, та доповнити прислів’я. Обидві команди хотіли
перемогти, та з невеликим відривом, всього в один бал, перемогла команда
«Вереб’ї».
Анна Чабан,
завідувач Лихачівської бібліотеки-філії виготовила книжкову виставку - пам’ять
«Подвиг… Перемога… Пам’ять…» та провела інформаційну годину з юними
користувачами бібліотеки « Цю перемогу ми не забудемо ніколи!»
26 квітня Анна Чабан, завідувач
Лихачівської бібліотеки-філії виготовила книжкову виставку-спогад до дня Чорнобильської
трагедії «Чорнобиль. Без права на забуття» та провела урок пам’яті «Гіркий
урожай на Чорнобильській ниві». Присутні користувачі бібліотеки згадали
пожежників, які віддали свої юні життя за наші квітучі сади та золоті ниви…
* Вона рятувала життя.
Працю в бібліотеці зовсім недавно. Передала мені естафету
моя попередниця Надія Іванівна Макаренко. Вона поділилася зі мною секретами
бібліотечної справи і своїм досвідом. В одній із бесід Надія Іванівна розповіла
мені про свою маму Фесенко Наталію Іванівну, яка пропрацювала 40 років
фельдшером-акушером в нашому селі .
«Наталія Іванівна народилась 24 липня 1934 р. в селі
Лихачів. Але в школу вона не пішла, бо коли було розкуркулення, - розповідає
Надія Іванівна, - їх розкуркулили. Дідові брати повиїжджали до Сибіру, один
тільки брат Яків, тут залишився. Попали в Сибір і вони з дітьми. Голодували,
бабуся прала одяг у солдатів, за це їй давали пайок. Вона його принесе, і з
водою розведе, щоб дітей нагодувати. У війну дід працював машиністом і, десь
під Ленінградом, його поранило, повибивало очі. Розповідала мені мати, - згадує
Надія Іванівна, - що їй пам’яталось як
медсестра вела сліпого батька. Він перед тим написав листа, що я
повернуся, а ви, як хочете то відмовляйтесь від мене, бо я сліпий. Після того,
родина повернулися в Лихачів. Я точно не пам’ятаю в якому році вони приїхали, -
розповідає, - ну вже мама повинна була ходити в 3 клас. Батьку пайок давали, як
інваліду, то Наталія з батьком ходила по пайок в Носівку. Просились до людей
переночувати. Мати розповідала: - «Йдемо
з батьком, дивлюсь, а батько вже льодом обріс, тоді ми попросились
переночувати, і нас впустили, а то невідомо чи дійшли б». Батько був
сліпий, а на базар потрібно було ходить, то разом з батьком і Наталія ходила.
Закінчила школу, і десь 1950 році, вступила до Ніжинської акушерської школи.
Пішки й до Ніжина ходила. Після, її направили працювати в Держанівку. Там вона
і заміж вийшла. Потім чоловік помер десь в 1963 році, вона залишилася з
маленькою донькою Надійкою на руках. Вийшла заміж вдруге і переїхали жити в
Лихачів. У чоловіка теж була донька — Людмила, а згодом, народилась спільна
донька Тетяна. У нас був сільський пологовий будинок, то Наталія Іванівна
працювала тут акушером. Вона дуже любила свою роботу, - розповідає Надія Іванівна, - робота для неї
була все. Бувало, піч розтопить, а тут виклик до хворого, то вона все кидала і
їхала велосипедом, і вдень і вночі таке було. Нікому не відмовляла. Згодом,
мама, - розповідає, - піклувалась про вагітних та маленьких дітей. Десятки
малюків прийняли її умілі, дбайливі руки. Бували різні історії: і трагічні, і
смішні. Було й таке що народжували в дорозі, і вдома.
Нелегко було працювати в
селі в той час. Та Наталія Іванівна для кожного знаходила час, не жаліла сили,
сердечного тепла, співчуття. Все життя пропрацювала акушеркою, поки не вийшла
на пенсію у 1993 році.»
На жаль, наша
Наталія Іванівна 31 січня 2019 року померла. Але її пам’ятають багато вдячних
односельців: ті, що вона лікувала, ті, кому врятувала життя і ті, кому
допомогла з’явитися на світ. Пам’ятають свою маму, бабусю та прабабусю 3
доньки, 4 внуки та 4 правнуки. А.Чабан
Завідувач Лихачівською бібліотекою-філією А.Чабан
виготовила книжкову виставку-бесіду для діток молодшого шкільного віку «Книга –
добрий, мудрий друг»
Кобзар завжди в моєму серці" - таку книжкову виставку-огляд виготовила завідувач Лихачівської бібліотеки-філії до 205 річниці з дня народження Великого Кобзаря
«Корюківка в смертному вогні»
Анна Чабан, завідувач Лихачівської бібліотеки-філії до
Дня скорботи по загиблих жителях Корюківки провела годину пам’яті «Корюківка в
смертному вогні» на якій згадали ті трагічні дні в історії Чернігівщини.
«Живим уклін, загиблим – слава»
Завідувач Лихачівською бібліотекою-філією Анна Чабан провела
годину спілкування з дорослими жителями села Лихачів «Живим уклін, загиблим –
слава», на якій згадали про ті героїчні дні на Майдані, в Києві…
«Слово до слова – зложиться мова»
завідувач Лихачівської
бібліотеки-філії
Анна Чабан провела з учнями середнього шкільного віку
вікторину
«Слово до слова – зложиться мова». Масовий захід пройшов цікаво,
змістовно та весело.
«Афганістан – подвиг, біль, пам’ять»
В
бібліотеці-філії завідувач А.Чабан до річниці виведення військ з Афганістану виготовила
книжкову виставку «Афганістан – подвиг, біль, пам’ять» та провела однойменну
годину пам’яті з користувачами середнього шкільного віку.
Щороку 29 січня
в Україні відзначають День вшанування пам’яті Героїв Крут. Під Крутами
творилася історія молодої, як і бійці-крутяни, держави. В Лихачівській бібліотеці –філії проводилась виставка-екскурс
сторінками історії «За мирний світ під
Крутами стояла країна молода»».
В Лихачеві весело святкували проводи зими:“Масляна седмиця кличе веселиться”
8 березня жителі та гості села Лихачів змогли помилуватися виробами талановитих місцевих умільців, які зібрала і представила для огляду завідувач бібліотеки Анна Чабан.
А вже 9 березня, Анна вшанувала пам'ять Великого Тараса. Виготовила книжкову виставку-огляд «В моєму серці Тарас», та провела інформаційну годину «Ми тебе не забудемо Тарасе»
В Лихачівській бібліотеці до 32 рокових Чорнобильської катастрофи Анна Чабан провела з учнями 8-9 класів годину скорботи «Чорнобиль в долі України» .
9
травня був проведений мітинг-реквієм з
нагоди Дня пам’яті та примирення і 73-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій
Світовій війні «Цей день в серці назавжди!», в якому приймала активну участь завідувач бібліотекою Анна Чабан. На мітингу звучали вірші школярів,
пісні. Була присвячена пісня загиблому герою АТО нашому односельцю Мальцеву
Володимиру Анатолійовичу. («Мамочко
вибач за чорну хустину»). Після мітингу була проведена поминальна панахида.
В Лихачівській бібліотеці до 32 рокових Чорнобильської катастрофи Анна Чабан провела з учнями 8-9 класів годину скорботи «Чорнобиль в долі України» .
9
травня був проведений мітинг-реквієм з
нагоди Дня пам’яті та примирення і 73-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій
Світовій війні «Цей день в серці назавжди!», в якому приймала активну участь завідувач бібліотекою Анна Чабан. На мітингу звучали вірші школярів,
пісні. Була присвячена пісня загиблому герою АТО нашому односельцю Мальцеву
Володимиру Анатолійовичу. («Мамочко
вибач за чорну хустину»). Після мітингу була проведена поминальна панахида.
Бережімо наших матерів, даруймо їм хвилини
щастя, вітаймо їх зі святом, яке належить їм!
В селі Лихачів 12 травня був проведений святковий концерт « Ми вдячні Богові за маму»!
Дітки співали красиві пісні та танцювали для своїх матусь.
20 травня. З юними читачами завідувач філією Анна Чабан провела годину спілкування на тему: «Жертви політичних репресій»
22 червня Анна Чабан провела годину скорботи «
Йшов солдат в ім’я життя»
22 червня Анна Чабан провела годину скорботи « Йшов солдат в ім’я життя»
Останній дзвоник в Лихачівській ЗОШ 1-3 ст.
В добру путь!!!
29 червня Анна Чабан провела годину спілкування «Конституційна
свобода і рівність людей”
6 липня в селі Лихачів було свято
« Ой на Івана,
та й на Купала».
Ведучими цього чарівного дійства (адже цей вечір тільки так
можна і назвати), були Аліна Федько та Анна Чабан.
21 липня село Лихачів святкувало «День села».
Звичайно погода трішки помішала, оскільки йшов дощ, але нам, лихачівцям, це не
завадило прекрасно провести день.
Як
приємно, що і в нашому селі Лихачів є люди, яким не байдужа доля нашої
маленької батьківщини, які пишаються нашим Лихачевом, люблять його і роблять
все можливе, щоб село наше ще довго-довго жило і процвітало, на жаліючи для
цього ні свого особистого часу, ні коштів з сімейного бюджету. В нашому селі
вже також з’явився напис «І love Лихачів». Такий чудовий
подарунок зробив Юрій Федько для своїх односельців. Ми йому за це дуже вдячні. Наші хлопці,
трудилися і в палюче сонце і в дощ, щоб встигнути зробити цей пам’ятний знак до
Дня села. Саме в День свята нашого села
цей подарунок став місцем для фотосесій. Також ми дуже вдячні тим хто йому допомагав:Михайло
Федько, Олексій Содиль, Юрій Буток, Ігор Буток,
Як
приємно, що і в нашому селі Лихачів є люди, яким не байдужа доля нашої
маленької батьківщини, які пишаються нашим Лихачевом, люблять його і роблять
все можливе, щоб село наше ще довго-довго жило і процвітало, на жаліючи для
цього ні свого особистого часу, ні коштів з сімейного бюджету. В нашому селі
вже також з’явився напис «І love Лихачів». Такий чудовий
подарунок зробив Юрій Федько для своїх односельців. Ми йому за це дуже вдячні. Наші хлопці,
трудилися і в палюче сонце і в дощ, щоб встигнути зробити цей пам’ятний знак до
Дня села. Саме в День свята нашого села
цей подарунок став місцем для фотосесій. Також ми дуже вдячні тим хто йому допомагав:Михайло
Федько, Олексій Содиль, Юрій Буток, Ігор Буток,
Олександр Лимар, Микола Жихар, В’ячеслав Лобода, Петро Шкурко, Олег
Лавріненко, Роман Сердюк, Микола Скрипка. Спасибі Вам за те, що Ви в нас є, що
Ваші золоті руки прикрашають наше село!
У нас НОВА КНИГА
(через 7 років після друку). Книга «Пресвята Троїця». Автор – Н.К. Перевалова.
Наталія Корніївна народилася 8 червня 1957 року на Чернігівщині в с. Лихачів
Носівського району в сім’ї колгоспників. Батько і мати все життя працювали в
колгоспі «Маяк», вихову ючи трьох дочок (Наталія була найменшою). У 1974 році
після закінчення школи, один рік працювала токарем на одному з радіозаводів в
м. Київ. У 1975 році вступила до Київського інженерно- будівельного інституту
(нині Київський національний університет будівництва і архітектури). У 1980
році після закінчення інституту (за направленням чоловіка) поїхала про живати в
м. Тетіїв Київської області. Працювала переважно на інженерних посадах в галузі
будівництва. З 1989 року по 1992 рік працювала в системі освіти будівельного
училища м. Тетієва. У дитинстві любила читати і багато читала художньої
літератури, а в дорослому віці більше уваги звертала на літературу релігійної
та філософської тематики. Як результат вийшла невеличка публіцистично-
філософська книга «Пресвята Троїця».
І
метал оживає… 2016 рік. День села. Вчергове
виготовлена виставка виробів народних умільців нашого села. І ось… Троянда…
Наче жива… Троянда з металу! Я не могла повірити своїм очам. Виявляється наш
Саша Чорненький може зробити такий витвір мистецтва своїми руками…
Своєслав
Неймовірний ( справжнє прізвище – Мірошниченко Микола Петрович), 1950р.н.,
народився в селі Лихачів Носівського району Чернігівської області. Закінчив
Лихачівську 8-річну школу, Ніжинське медичне училище (1969р.). Служив у
Радянській Армії (1969-71рр., м. Уфа). Закінчив Карагандиський медичний
інститут, 1981 р. ( вступав до Тернопільського, 1972 р.). Працював лікарем у
Казахстані. З 1994 р. проживає в Україні. Перша спроба повернення на
Батьківщину була в 1988 р., але в 1992 р. повернувся в м. Караганду.
Самостійницькі погляди мав з юних років, що відбилось на його подальшій долі.
Перебував під наглядом КГБ, особливо в м. Тернополі. Над «Букварем…» почав
працювати в 1987 р., закінчив у 1996 р. Автор ряду поетичних творів
патріотичного спрямування, здебільшого не опублікованих. Йому належить
авторство (1985 р.) ідеї створення Товариства Захисту української мови і
самобутності (нині – ТУМ- «Просвіта»). Помер
і похований в селі Лихачів.
Хто ми?
Хто ж ми, українці?
Звідки ми взялися?
"Звідки й всі, - один
промовив, -
тепер
розберися".
Розберемося, хлоп'ята!
Це ж-бо н а м
потрібно!
Ось до вас моє послання,
ізписане дрібно.
Наша правда лежить зверху
в цих рядках відвертих.
Отож - в путь, до наших
предків, -
смертних і
безсмертних...
Олександр Лимар, Микола Жихар, В’ячеслав Лобода, Петро Шкурко, Олег
Лавріненко, Роман Сердюк, Микола Скрипка. Спасибі Вам за те, що Ви в нас є, що 
У нас НОВА КНИГА
(через 7 років після друку). Книга «Пресвята Троїця». Автор – Н.К. Перевалова.
Наталія Корніївна народилася 8 червня 1957 року на Чернігівщині в с. Лихачів
Носівського району в сім’ї колгоспників. Батько і мати все життя працювали в
колгоспі «Маяк», вихову ючи трьох дочок (Наталія була найменшою). У 1974 році
після закінчення школи, один рік працювала токарем на одному з радіозаводів в
м. Київ. У 1975 році вступила до Київського інженерно- будівельного інституту
(нині Київський національний університет будівництва і архітектури). У 1980
році після закінчення інституту (за направленням чоловіка) поїхала про живати в
м. Тетіїв Київської області. Працювала переважно на інженерних посадах в галузі
будівництва. З 1989 року по 1992 рік працювала в системі освіти будівельного
училища м. Тетієва. У дитинстві любила читати і багато читала художньої
літератури, а в дорослому віці більше уваги звертала на літературу релігійної
та філософської тематики. Як результат вийшла невеличка публіцистично-
філософська книга «Пресвята Троїця».
І
метал оживає… 2016 рік. День села. Вчергове
виготовлена виставка виробів народних умільців нашого села. І ось… Троянда…
Наче жива… Троянда з металу! Я не могла повірити своїм очам. Виявляється наш
Саша Чорненький може зробити такий витвір мистецтва своїми руками…
Своєслав
Неймовірний ( справжнє прізвище – Мірошниченко Микола Петрович), 1950р.н.,
народився в селі Лихачів Носівського району Чернігівської області. Закінчив
Лихачівську 8-річну школу, Ніжинське медичне училище (1969р.). Служив у
Радянській Армії (1969-71рр., м. Уфа). Закінчив Карагандиський медичний
інститут, 1981 р. ( вступав до Тернопільського, 1972 р.). Працював лікарем у
Казахстані. З 1994 р. проживає в Україні. Перша спроба повернення на
Батьківщину була в 1988 р., але в 1992 р. повернувся в м. Караганду.
Самостійницькі погляди мав з юних років, що відбилось на його подальшій долі.
Перебував під наглядом КГБ, особливо в м. Тернополі. Над «Букварем…» почав
працювати в 1987 р., закінчив у 1996 р. Автор ряду поетичних творів
патріотичного спрямування, здебільшого не опублікованих. Йому належить
авторство (1985 р.) ідеї створення Товариства Захисту української мови і
самобутності (нині – ТУМ- «Просвіта»). Помер
і похований в селі Лихачів.
Хто ми?
Хто ж ми, українці?
Звідки ми взялися?
"Звідки й всі, - один
промовив, -
тепер
розберися".
Розберемося, хлоп'ята!
Це ж-бо н а м
потрібно!
Ось до вас моє послання,
ізписане дрібно.
Наша правда лежить зверху
в цих рядках відвертих.
Отож - в путь, до наших
предків, -
смертних і
безсмертних...
Немає коментарів:
Дописати коментар