Плач душі

За ніч у мами - сивина.
Мене нема - дізнались.
Безмірно жаль, бо вже сама,
Лиш спогади зостались.

Пробачте, мамо, що не я
До смерті Вас доглянув,
Що перший Вас у очі їй
Страшні бездонні глянув.

А Ви, єдиного мене,
Свою рідну кровинку,
Випроводжали за поріг,
Змахнувши з щік сльозинку.

І ось на цвинтар провели.
Я не вернусь додому.
Лишив онуків Вам. Тепер
За них моліться Богу.

Не зупинити сліз потік,
Та горю не поможуть.
Ні причитання, а ні крик
Вернуть мене не зможуть.

Скінчилося життя земне,
Іду від Вас у вічність.
Моліться, згадуйте мене,
У снах чекайте вісті...
                               Надія Кузьменко