36 — наче б то звичайна цифра …Та насправді — тяжка цифра. 36 років доля відміряла нашому земляку. Ви знаєте, про біду писати тяжко, а писати про знайомих і про їх біду – ще тяжче… Все далі від нас відходить той страшний час – квітень 1986 року – час атомної катастрофи в Чорнобилі. Всі ми так чи інакше випробували на собі наслідки аварії . Особливо ті, хто приймав участь в ліквідації цих наслідків.
Народився Байда Володимир Миколайович в 1962 році. Біографія звичайна: народився в селі Мрин, закінчив 8 класів нашої школи, потім навчався в нашому ж ПТУ, де отримав спеціальність тракториста. А потім, пішло по торованій дорозі, по якій пройшли тисячі хлопців із Мрина, району, області: робота в колгоспі «Україна», потім призов до армії. 2 роки відслужив на Далекому Сході в місті Спаськ-Дальній. Після служби повернувся в рідне село, влаштувався на роботу трактористом до Ніжинського управління осушувальних систем, в мринське відділення, яке зараз носить назву – Мринська дільниця Ніжинського міжрайонного управління водного господарства. І пропрацював тут весь час, який йому відміряла доля…
Роки після катастрофи були дуже тяжкі – країна заліковувала рани. Чоловіки їхали на роботи по ліквідації аварії, і в їх числі був наш Володимир Миколайович. Ось перед нами документ: «Справка настоящая выдана Байда Владимиру, работающему в Нежинском управлении осушительных систем в том, что согласно приказу№36 от 08.-4.1987 г. тов. Байда В.И. был направлен для выполнения работ по устройству дамбы по пропуску весеннего паводка в районе сёл Ладыжичи, Парышев, Кошовка, Староселье, Кривая Гора, Зимовище, Масаны для участия в ликвидации последствий аварии на ЧАЭС с 10 апреля 1987 г. по 29 апреля 1987 г.» підпис…печатка. Все, як потрібно, а насправді була тяжка робота в забрудненій місцевості.19 діб напруженої роботи. До речі, з ним був ще один наш земляк – Іван Іванович Кошель. Звичайно, робили потрібну роботу, але нахватались за ці дні радіації…
Після цього Володимир Миколайович прожив всього дванадцять років. На 37 році покинув нас. 19 років тому… а серце болить до нині. Хай в тому Царстві Йому стане легше, а всім нам побажаємо здоров’я і довгих років життя, і ще – ми всі повинні пам’ятати тих, хто захищав нас…
Немає коментарів:
Дописати коментар